Наша газета вже розповідала про перемогу санкт-петербурзького «Зеніта» в розіграші одного з найпочесніших призів — Кубка УЄФА. Як вже відомо, завойований футбольний трофей з рук прославленого Мішеля Платіні отримав капітан пітерського клубу, гравець національної збірної України, вихованець луцького футболу Анатолій Тимощук. Про це йшлося в інтерв'ю гравця відразу після фінального матчу «Зеніта» з шотландським «Рейнджерсом». Сьогодні пропонуємо читачам ексклюзивне інтерв'ю кореспондента «Волині» з батьком Анатолія — Олександром Тимощуком, котрий був присутній на вирішальному поєдинку в англійському Манчестері
     
     
     Роман ФЛІШАРОВСЬКИЙ
     
     
     -Після повторного поєдинку з мюнхенською «Баварією», — розповідає Олександр Іванович, — Толя зателефонував до нас у Луцьк і сказав готуватись до поїздки в Англію. Звичайно, ми були дещо здивовані. Але не скористатись таким шансом був би гріх. Зі мною їздили моя дружина Надія, сват Ігор. У Санкт-Петербурзі до нас приєдналась дружина Анатолія, до речі, теж Надія.
     — Скільки коштує вам така подорож?
     — У Санкт-Петербурзі нам, а також родичам гравців, футбольним фахівцям, функціонерам, членам клубу «Зеніт» голова правління ОАО «Газпром» Олексій Міллер оплатив чартерний рейс. Розміщення у готелі «Хілтон», харчування, зворотний шлях теж були безкоштовні. До речі, у посольстві Великобританії буквально за сорок хвилин ми сфотографувались, заповнили анкети, здали відбитки пальців (це необхідна процедура) і отримали на руки усі документи для поїздки. У літаку нас летіло чоловік сто. Ще в аеропорту я познайомився з народним артистом Росії Михайлом Боярським, його сином Сергієм.
     — А де випало вам сидіти на стадіоні?
     — У центрі, за лавою запасних «Зеніта», у дев'ятому ряді. Поруч сиділи дискваліфікований форвард пітерців Павло Погребняк, гравці англійського «Ліверпуля» Андрій Воронін і Мартін Шкртел, які спеціально приїхали підтримати команду Анатолія.
     — Я не запитую у вас про враження від гри, чудової перемоги — вони незабутні. А про український прапор, який ви передали Анатолію, будь ласка, розкажіть.
     — О, це історична реліквія. Прапор був зі мною два роки тому у Німеччині, де Україна успішно виступила на чемпіонаті світу. Весь цей час я його зберігав вдома у Луцьку. А коли їхав у Манчестер на фінал, то взяв з собою. Відразу після закінчення матчу Толя крізь «стіну» поліції пробрався на мить до нас, і я дав йому цей прапор. Зараз він зберігається в Анатолія у Санкт-Петербурзі. Години через дві після фінального свистка футболісти приїхали у готель. Тут вже їх чекали керівники УЄФА, представники ФК «Зеніт», родичі. Анатолій приїхав останнім, оскільки жереб «обрав» саме його у складі «Зеніта» пройти допінг-контроль.
     — Ви бачили Кубок зблизька?
     — Звичайно, тримав навіть у руках, сфотографувався з ним, щоправда, фотографії поки що мені не надіслали з Санкт-Петербурга.
     — Олександре Івановичу, думаю, нашим читачам буде цікаво більше дізнатись про вашого сина...
     — Народився він 30 березня 1979 року в Луцьку. Навчався у загальноосвітніх школах №№ 10 і 20. Щоправда, з 8-ого по 11-ий клас перебував у київському спортінтернаті при ФК «Динамо». Закінчив 11-ий клас Луцької ЗОШ № 10. Учився на «відмінно», особливо захоплювався математикою. Але верх взяв футбол. До речі, вагомих успіхів досягла у спорті і старша сестра Толі Інна. Вона, як і її чоловік Роман, майстер спорту з баскетболу. Була капітаном київської команди «ТІМ-СКУФ», грала у складі збірної молодіжної і олімпійської України.
     — А хто був першим тренером Анатолія?
     — Володимир Байсарович, який підготував чимало висококласних футболістів і цілком заслуговує носити звання заслуженого тренера України. Анатолій грав за «Волинь» один сезон, коли лучани виступали у вищій лізі і півтора — у першій. А потім його запросили у донецький «Шахтар». Звідти перейшов у «Зеніт», де в минулому році разом з командою завоював звання чемпіона Росії.
     — На Волині щорічно розігрується турнір серед юнацьких команд на призи Анатолія Тимощука. У нинішньому році ці змагання знову будуть проводитися?
     — Так, у серпні хлопчики 1995 року народження поборються за нагороди, які встановить для переможців і призерів, для кращих юних футболістів Анатолій. Передбачається, що на турнір приїдуть команди з Польщі, Донецька, Санкт-Петербурга.
     — Тисячі прихильників футболу Волині цікавить, чи привезе Анатолій Тимощук Кубок УЄФА у Луцьк?
     — Сьогодні однозначно відповісти на ваше запитання не можу. Знаю, що йому дуже хотілось би, він сам мені про це говорив. Але є проблеми. Якщо їх вдасться вирішити, то волиняни матимуть змогу побачити цей приз десь 10-15 червня цього року.