Композитор і виконавець із Володимира-Волинського Сергій Шишкін дав у залі ресторану луцького готелю «Світязь» сольний концерт, яким розпочав цикл цьогорічних ювілейних заходів. Про це повідомляє 1 червня інтернет-видання «Волинська правда».

Якби Шишкін не мав «вдачу дорослого підлітка» (з його пісні), хтозна, чи крокувалось би йому по житті так оптимістично. Жваво, не соромлячись трясти-смикати потрібних людей, не боячись надокучати друзям, він собі живе-співає та знає своє: ціна йому – висока, мистецтво – штука прекрасна, а святковість душі – неодмінна передумова щастя.

Він має право так думати. Усе перевірив на собі. Геть чужі помилки! У кожного своє життя і свій шлях (згадаймо Шевченка) широкий. Та не всі готові так, як Сергій це робить, на всю ширину шляху розправляти плечі, «розхитувати хмарини», з двох варіантів обираючи собі тільки один – мажорний!

Не гріх укотре нагадати, що так було не завжди. Із розповіді про це й розпочав ювілейний концерт володимирського композитора його давній друг Василь Ворон (обласне управління культури) в залі ресторану луцького готелю «Світязь» вечора. Цей захід завершував сезон щовівторкових концертів живої музики у рамках проекту Луцьк-Life.

Так, коли Сергій Шишкін появився у музиці, він давив публіку гнітючим настроєм. І вибирав мінор. І так було довго. Опускаючи середину між «до» і «після», скажемо – наразі в Шишкіна запалу стільки, що на всіх може стачити. Його незмінним постулатом нині є твердження: «Ніхто, якщо сам про це не подбаєш, не зробить тобі свята».

Беручи до уваги недавні підрахунки соціологів, українці не є аж надто вже роботящим людом: чого вартує кількість святкових днів у цьогорічному травні, яка перевищує річну норму американської відпустки. То вже якщо про це, то Шишкін з тих, хто у числі перших стояв би у списку найзаповзятіших святкувальників. От що вміє, так уміє. Живий приклад: мало того, що «порішав», аби у Володимирі проходив волинський тур всеукраїнського молодіжного фестивалю авторської пісні «Срібна підкова», так ще й дата його проведення цілком збігається із шишкінським днем народження – 26 червня наш композитор святкуватиме ювілей.

Наважитися щодня жити зі святом у душі не кожному під силу. Та й не прийнято якось воно було… Тож такі, як Шишкін, нам тепер вкрай потрібні: якщо не музикою, то завжди надихне бадьорим словом, розворушить гостротою думки, і, радуючи себе любимого, влаштує, по ходу, те ж таки свято і нам. За це – великий респект.

На концерті Сергій Шишкін не просто співав для своїх друзів, яких чимало зібралося. Зачинщики цього вечора запропонували глядачу і «мистецьку провокацію»: замість нот перед очима у музиканта були картини Анатолія Коста (Костюка), відомого не лише у Володимирі художника-абстракціоніста. Імпровізацію на теми Анатолієвих полотен і почули гості у другому відділенні святкового дійства. Шишкіну допомагали гітарист Олег Данилюк та трубач Олег Баковський.

Список подяк від винуватця свята доволі довгий: у ньому – і обласна філармонія, і особисто Василь Ворон, і поліграфічна фірма «Ініціал», і Роман Мартинюк, і колеги, і друзі, і ті, що одночасно є спонсорами. Одного з них, Євгена Шелепіну, чекає подарунок – картина Анатолія Костюка.