Просто.Луцьк.UA

Верховний суд України залишив вирок апеляційного суду без змін
     
     Олександр НАГОРНИЙ
     
     Розгляд кримінальної справи в апеляційному суді області по першій інстанції за обвинуваченням Мисковця Володимира Панасовича у вбивстві в грудні 2005 року чотирьох членів сім'ї Довжиків із села Пнівне Камінь-Каширського району розпочався в лютому 2007 року, тривав майже вісім місяців та постійно його хід перебував у центрі уваги громадськості. Газета «Волинь-нова» регулярно публікувала репортажі із залу суду. Суд провів велику копітку роботу, досліджуючи різні версії скоєння жорстокого злочину, які висував на процесі обвинувачений. Попри всі чутки, розмови, здогадки, висловлені в засобах масової інформації, на лаві підсудних так і залишився перебувати один Мисковець.
     Головуючий у справі голова апеляційного суду області Петро Філюк 12 вересня 2007 року оголосив іменем України Володимиру Мисковцю вирок — довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. Вирок було оскаржено захисниками та засудженим до Верховного суду України. І ось перед нами ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного суду України, яка розглянула касаційні скарги і остаточно поставила крапку у цій резонансній справі.
     Звернемо увагу на те, що захисники зазначали, що суд однобічно та неповно оцінив фактичні обставини справи, не з'ясував причетність до злочинів інших осіб, на участь котрих засуджений вказував у своїх показаннях у судовому засіданні й достовірність яких судом не спростована. Показання про свою вину Мисковець, мовляв, дав внаслідок застосування до нього недозволених методів ведення слідства. Мисковець також твердив, що це невідомі особи позбавили життя Довжиків і змусили інсценувати його участь у скоєнні злочинів.
     Колегія суддів, розглянувши справу, дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню. Заслуговує на увагу таке твердження колегії: «Висновок суду про винуватість Мисковця В. П. у злочинах, за які його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наведеними у вироку доказами, які суд дослідив всебічно, повно й об'єктивно».
     У Володимира Мисковця, який був кумом Степана Довжика, часто проживав у його сім'ї, виникли боргові зобов'язання в результаті операцій з валютою, розмір яких на 3 грудня 2003 року виріс до 286 тисяч доларів США. Під письмову розписку він погодився протягом року погасити борг, але не зміг цього зробити. Степан Довжик звелів Мисковцю продати належне йому майно в Російській Федерації, де той проживав. Прослідкувати за отриманням грошей він послав з Мисковцем сина Ігоря. Мисковець заманив Ігоря на перехрестя доріг неподалік Ківерець і трьома пострілами у спину з пістолета ТТ та двома — у голову з пістолета «Вальтер» його вбив. Через декілька днів він перестрів Степана Довжика, який їхав автомобілем з дому, і кількома пострілами з тієї ж зброї вбив його. В автомобілі знаходився молодший син Степана — Андрій, який став свідком убивства. Тож він теж став невинною жертвою. Після цього Мисковець, знаючи, що Ганні Довжик відомо про його борг і вона може викрити його участь у вбивстві синів та чоловіка, виманив її вночі з домівки (нібито її рідні просять привезти документи на кордон) і теж застрелив пострілами в спину. Трупи вбитих захоронив у лісі, пістолети та набої закопав і поїхав у Росію.
     Колегія суддів констатувала: «Про місце, час, спосіб скоєння вбивств, знаряддя їх скоєння, кількість та спрямованість пострілів, місця захоронення трупів та їх положення в могилах, місце ховання знаряддя злочинів засуджений пояснив та показав на місці події в ході відтворення обстановки та обставин події».
     Встановлено, що зброю Мисковець придбав у Тюмені і заздалегідь провіз через територію Білорусі та сховав на подвір'ї садиби сім'ї Довжиків. Характерно, що в Росії на місці проживання Мисковця місцеві органи внутрішніх справ виявили у його знайомого А. В. Юдова два пістолети системи «Вальтер» та «Іж-79-7,6», перероблені з газових пістолетів і придатні для стрільби та боєприпаси до них. Мисковець віддав цю зброю на зберігання Юдову, яка й була вилучена.
     Спростував суд ще одні сумніви громадськості: «Відсутність слідів крові в автомобілі пояснюється наявністю на потерпілих теплого одягу та заподіянням вогнепальних поранень, характерною особливістю яких є відсутність значної зовнішньої кровотечі». Порушень вимог кримінального та кримінально-процесуального закону не встановлено. Колегія суддів Верховного суду вказала, що апеляційний суд області обгрунтовано дійшов висновку про неможливість виправлення засудженого при позбавленні його волі на певний строк і правильно вказав, що йому слід обрати найсуворіше покарання — довічне позбавлення волі. Тож вирок апеляційного суду Волинської області щодо Мисковця Володимира Панасовича залишено без зміни, а касаційні скарги — без задоволення.