Шокуючий випадок стався минулої середи в селі Низкиничі Іваничівського району поблизу шахтарського Нововолинська
     
     
     Алла ЛІСОВА
     
     
     Обійстя це знайти нескладно. Воно вирізняється з-поміж інших високим щільним парканом і красивим будинком, біля якого рясно розквітли білі й рожеві троянди. Вздовж подвір'я розміщені вольєри, де господиня утримувала дванадцять бездомних собак.
     Сталося це в передобідню пору. Господиня Ольга Ясинська займалася у приватній ветеринарній аптеці, розміщеній на території її обійстя. А син Іллюшка, зранку подивившись свої улюблені мультики, як завжди у теплу погоду, бігав по обійсті, грався поруч. Здавалось, ніщо не передвіщало нещастя.
     Почалося з того, що на подвір'я ступив відвідувач і попросив продати вітаміни. Ольга Анатоліївна з ним спустилася у підвальне приміщення ветаптеки, аби взяти необхідний препарат. Вона, ветеринар за професією, працювала спільно з лікарем-ветеринаром із міста Володимира-Волинського. На свою діяльність вони мали відповідну ліцензію. Як сказали у сільській раді, наприкінці минулого року Ольга Ясинська подала документи ще й на реєстрацію ветеринарної клініки.
     — Минуло буквально хвилин сім-десять, як ми вийшли з будинку. Глянула, а хвіртка вольєра, розміщеного якраз навпроти вхідних дверей хати, відчинена. Чому б це — адже на ній з обох боків були защіпки, — Ольга ледь видушує з себе кожне слово. — Миттю кинулась туди, абсолютно не підозрюючи поганого. Не второпала нічого навіть тоді, коли побачила, що син лежить у траві неподалік від пса, який походжає на прив'язі. Спочатку подумала, що тварина просто повалила його на землю. Але коли підійшла ближче — мало не обімліла... Як таке могло статись? — не перестає картати себе жінка. — Всі двері ж були відчинені — жодних криків чи гавкоту...
     Іллюшку оперативно доставили в Нововолинську центральну міську лікарню. На жаль, медики виявились безсилими — хлопчик помер дорогою до медустанови.
     Наступного дня з самого ранку біля обійстя Ясинських у Низкиничах було чимало людей. Приїхали представники ветеринарної служби, санепідемстанції Іваничівського району, прийшли секретар сільської ради, місцева медичка. Печать тривоги і смутку читалася на обличчях усіх присутніх, хоча прибулі виконували свої службові обов'язки.
     — Нас цікавить, в яких умовах тут утримуються собаки і чи нема небезпеки поширення сказу. Собаку вбили вчора після трагедії пострілом у голову, — зазначив завідуючий санітарно-гігієнічним відділом санепідемстанції Павло Іванченко.
     Його доповнили заступник начальника управління ветеринарної медицини в Іваничівському районі Віталій Савієвський та епідеміолог Анатолій Парфенюк:
     — Ми встановили, що собаки, які розміщені у семи вольєрах, вакциновані. Серед них не побачили чистокровних породистих.
     Представники ветслужби району зазначали, що тварини перебувають у нормальних санітарних умовах. А те, що їхня власниця має великодушну вдачу — то в її домі знаходять прихисток бездомні брати наші менші. Тому й утримуються тут переважно безпородні собаки. Усі вони, до речі, мають ветеринарні паспорти. І в документі цього пса, який приніс в дім біду, написано: метис чорний, вакцинований у січні нинішнього року. Коли з представником ветслужби підійшли до вольєрів, вони обізвались голосним гавканням. В одному з них лежав застрелений пес...
     Досі, за словами Ольги Ясинської, син ніколи не заходив до вольєрів, навіть тоді, коли вона їм давала їсти або виконувала біля них іншу роботу. Що повело цього дня хлопченя на загибель? Однак довелось почути, що пес, який вкоротив життя хлопчику, раніше проявляв агресивність, тому утримувався на ланцюгу.
     Секретар сільської ради Зоя Думич, яка часто спілкувалася з Ольгою Ясинською, зазначила, що дитина в домі була оточена увагою і піклуванням. І досі перед очима Зої Ананіївни стоїть це голубооке, русяве життєрадісне хлопченя.
     Іллюша любив тваринок, мав улюбленого котика... До речі, Бог не послав Ользі Ясинській власних діток. У їхній дім хлопчик потрапив у двомісячному віці... Невдовзі він з мамою мав виїжджати на проживання до Луцька.
     Усі, хто того дня прибув на місце трагедії, не йняв віри, що міг трапитись такий жахливий нещасний випадок. І горю матері ніхто не міг зарадити. Важко було знайти слова, аби її заспокоїти.
     ...Відспівували Іллюшку в Низкиничівському монастирі, куди його доправили відразу з моргу. На покусаному обличчі хлопчика застиг подив. Серед нечисленної похоронної процесії можна було побачити представників районної і сільської влади. Сліз не міг стримати ніхто...