Сотка землі біля Шацьких озер коштує щонайменше 10 000 доларів
     
     Голова Шацької райдержадміністрації Леонід Кислюк нещодавно запевняв селян з Мельників, невдоволених схемою розпаювання колишніх колгоспних земель, що вони повинні бути вдячні владі, бо нарешті наводиться порядок з сільгоспугіддями, прибережними ділянками. Леонід Петрович далеко не новачок у районному керівництві, щоб звалювати розбазарювання землі на попередників. І, незважаючи на гладенькі аргументи шановного голови («я маю три вищі освіти»), все ж до утвердження законності в земельних питаннях в районі ще дуже далеко, і про це свідчить насамперед бездарна і комусь вигідна політика в розпаюванні сільгоспугідь, що веде до безконтрольного захоплення ділянок, несплати податку, облогування тощо. Біля озер, незважаючи на нібито прозорі аукціони, продовжується спекуляція землею, сотка якої коштує принаймні десять тисяч доларів, а також перепродаж ділянок, одержаних для будівництва житла, умисна зміна цільового призначення сільгоспугідь і т.д. Виростають хаотично особняки біля озер, що негативно впливає на екологію чудового природного заповідника
     
     Олександр НАГОРНИЙ
     
     ХТО ЗАМОВИВ УРОЧИЩЕ ПІСОЦЬКИЙ ЛІС?
     Фактично з 2004 року намертво застопорилося розпаювання земель колишнього КСП «Україна», членами якого були селяни Мельників та селища Шацька. Спочатку було виявлено прокуратурою, що список першочергового поділу на земельні частки по Шацькій селищній раді в розрізі бригад і їхніх угідь підписано не головою селищної ради Віктором Сорокою, тобто документ підроблено. Таке термінове розпаювання урочища Запісочне 19 особами було кимось організовано з огляду на привабливість майбутньої забудови на березі озера Пісочне. Досі тривають суди і, кажуть, що Вищий адміністративний суд став на захист двох «ображених» цих першочергових пайовиків. Якщо ця інформація підтвердиться, то це стане холодним душем для сотень інших колишніх колгоспників, що віддали сили виробництву, і призведе до нового конфлікту.
     З 2004 року проходять баталії навколо іншого урочища — Пісоцький ліс, що теж розташований біля озера Пісочне. При бажанні районної влади — колишнього голови райдержадміністрації Володимира Найди, нинішнього — Леоніда Кислюка — цей конфлікт можна було давно вирішити за єдиної умови: піти назустріч прагненням людей, якими б міркуваннями вони не керувалися. Аби все було законно.
     Річ у тім, що ще за радянсь кої влади, в середині 80-х років керівництво колгоспу добилося переведення земель трьох урочищ — Запісочне, Пісоцький ліс, Ляпова в... піски і таким чином було різко підвищено врожайність сільськогосподарських культур на решті угідь. Такі маленькі хитрощі, хоча справді грунт тут піщаний — але хіба тільки тут? А в 1996 році згідно з рішенням загальних зборів КСП «Україна», за погодженням з комісією райдержадміністрації було передано в колективну власність для розпаювання 1917,6 гектара земель, зрозуміло, без тих урочищ. Хоча, наприклад, як розповідають селяни, в Пісоцькому лісі колись давали землі під городи лише тваринникам та механізаторам, бо там добре родило жито і картопля. Тепер тут бур'яни.
     Хто ж знав, що так швидко буде розікрадено державне майно, з'являться багаті люди, які захочуть мати престижні вілли біля Шацьких озер? Незабаром урочище Ляпова постало таким собі дачним селищем, де окремі забудовники-нувориші навіть стовпчики, які розмежовували прибережну смугу Національного природного парку, самочинно перенесли, щоб особняк був ближче до озера Пісочного. І тут місцеві люди схаменулися та стали боротися, щоб «піски» були включені в проект по роздержавленню земель. Думається, що вони мають рацію — рано чи пізно ці надзвичайно привабливі землі біля багатого на гриби та ягоди лісу, піщаного озера опиняться в руках багатіїв (були вже спроби київських можновладців вилучити кілька десятків гектарів з Національного природного парку), бо можуть бути запропоновані кошти, перед якими не встоїть ні влада, ні люди, ні... закони.
     Що ж давно пропонує громада, зокрема і депутати селищної ради? Вони хочуть в проекті поміняти урочище Хороми (за 15 кілометрів від Мельників, повністю заліснене) на Пісоцький ліс. Таким чином, приєднати його до земель урочищ Запісочне, Біля Клима і розділити порівну їх як землі третьої категорії.
     У 2005 році голова Шацької райдержадміністрації Леонід Кислюк дав розважливу відповідь на скарги селян: урочище Пісоцький ліс слід заліснити і передати паркові, враховуючи, «що рекреаційне навантаження на оз. Пісочне значно зросло і заліснення цієї території унеможливлює її використання у майбутньому як земельної ділянки під будівництво». Однак згодом у Леоніда Петровича змінилася думка про величезне рекреаційне навантаження на озеро (хоча забруднення уже очевидне і проявляються його наслідки) і виникли інші ідеї, уже пов'язані з продажем на аукціоні 4,7 гектара Пісоцького лісу. Невже надійшли пропозиції, від яких неможливо відмовитися?.. Ми ж розуміємо і складне становище голови райдержадміністрації, до якого тягнуться зажерливі руки і сановитих чиновників, і знайомих, і багатіїв. Здавалося б, вирішальними повинні були стати останні збори власників земельних часток, колишніх членів КСП, котрі відбулися торік 29 травня в Шацьку, на яких нібито всі формальності були збережені. Леонід Кислюк на це зібрання навідався навіть з нарядом міліціонерів, які... рахували голоси. Очевидно, його сподівання не справдилися, люди проголосували за обмін урочищами, і він згодом дійшов висновку, що збори нелегітимні, бо не селищний голова повинен був завіряти доручення уповноважених, а нотаріус. Хоча нелегітимність зборів може визначити лише суд. А збори майже одноголосно вирішили: замість Хоромів — Пісоцький ліс. Мовляв, не переживайте, Леоніде Петровичу, за наслідки, ми зуміємо поділити ті урочища шляхом жеребкування.
     Недавно депутати селищної ради запросили кореспондента «Волині» на збори пайовиків, які нібито мали відбутися в Мельниках з участю Леоніда Кислюка. Зібрання не відбулося, але були з'ясовані позиції голови райдержадміністрації, голови районної ради Ольги Сахарук, групи трудівників колгоспу. Заліснити, передати Пісоцький ліс під городи вчителям та лікарям, а найкраще б продати з аукціону і побудувати в селі дитячий садочок — така думка представника виконавчої влади. Мовляв, якщо піти назустріч людям, то внесення змін до проекту роздержавлення надовго затягнеться (хоча це можна було організувати давно), може бути втрачено урочище Запісочне. Колишні бригадири, тваринники колгоспу наполягали на своєму: на тій землі втратили здоров'я, вона їхня. Інтереси селян відстоювала і Ольга Сахарук:
     — На мою думку, треба виконати волю людей, які там живуть. Не можна там будувати ще одну базу чи нові вілли. Хай люди садять там, що хочуть. Щось не так — хай нарікають на себе. Земля буде переведена в сільгоспугіддя і змінити її цільове призначення буде нелегко. Не треба сварити інтелігенцію з іншими людьми. Коли створювали схему роздержавлення землі, то 15 відсотків їх переходило в резерв, 10 — до запасу селищної ради. Куди поділася ця земля, яку можна б надати вчителям? До того ж батьки педагогів мають паї, на які отримають державні акти.
     СЕЛИЩНІЙ РАДІ — КОПІЙКИ, ПЕРЕКУПНИКАМ — МІЛЬЙОНИ
     Можливо, і має рацію голова Шацького Національного природного парку Володимир Найда, який сказав, що «ніхто не буде там вирощувати сільськогосподарські культури, а є лише думка людей заробити на продажу землі». Хоча, коли це стане приватною власністю, то ситуація може змінитися. А, може, люди просто випасатимуть там худобу?.. А ось сперечатися з думкою Кислюка стосовно будівництва бази в урочищі Пісоцький ліс директор парку не наважився. Хоча, на відміну від Кислюка, який навіть твердить, що і поверхневі води течуть з того урочища не в Пісочне, а в іншу сторону, науковці категорично проти збільшення баз та відпочиваючих на цьому озері, яке вже потерпає насамперед від дачного селища на Ляповій. Чому б в цьому випадку не проявити твердість районній владі, аби ці багаті чиновники та бізнесмени провели каналізацію та побудували очисні споруди? Місцеві люди впевнені, що в певні періоди року вміст вигрібних ям потрапляє в озеро. Директор санаторію «Лісова пісня» Віктор Карпук каже, що до нього не звертався за асенізаторською машиною ніхто з власників дач. Він не проти, щоб з ними вирішити на дольовій участі біологічну очистку води (поля фільтрації санаторію теж треба реконструйовувати).
     У розмові з селянами Леонід Кислюк мимоволі обмовився, що селищна рада гроші має. «То чому ж не будує дитсадок в такому перспективному селі, де багато молоді, як Мельники?» — запитала депутат селищної ради Галина Мазурик. І взагалі, складається враження, що гроші в цьому благодатному краї валяються під ногами, але вони потрапляють у чиюсь кишеню, а не в державну казну чи місцевий бюджет. З величезним здивуванням місцеві жителі дізналися, що їхня земля, яка була на аукціонах куплена за кількасот тисяч гривень чи безкоштовно передана, перепродується за мільйони доларів. Ось через агентство нерухомості нині продаються земельні ділянки в урочищі Гряда площею 2,5 і 1,8 гектара відповідно за мільйон і 650 тисяч доларів, ще одна земельна ділянка біля Світязя — за 350 тисяч доларів. Селищна рада отримала копійки порівняно з цими сумами. Ось де треба було виявити принциповість керівникам району! Знаючі люди кажуть, що після оголошень, вміщених лише в районній газеті, вміло і вигідно проводять аукціони деякі фірми. Чи це так — не беремося стверджувати.
     Голова районної ради Оль га Сахарук, депутат обласної ради Віктор Карпук кажуть, що будуть просити обласну раду проводити земельні аукціони не на місцевому рівні, під «когось», бо оголошення треба вміщувати у всеукраїнській пресі, тоді й ціна буде реальною — ринковою. До того ж згідно з договором купівлі-продажу переможець повинен би мати бізнес-план, брати на себе певні зобов'язання щодо надання робочих місць місцевому населенню.
     Розповідають, що через безконтрольність і халатність (?!) посадовців творяться різного роду махінації із землею. Наприклад, біля озера Світязь земля одним продається, а окремим особам (рівнішим?) чомусь передаєть ся в довгострокову орен ду за мізерну ціну. Біля наметового містечка на Гряді за розпорядженням голови райдержадміністрації передано якимсь особам дві ділянки по 0, 25 гектара для ведення підсобного господарства. Зрозуміло, що там ніхто нічого не збирається вирощувати, з часом буде змінено їх цільове призначення і продано.
     На території при виїзді з Шацька в напрямку «Лісової пісні» було виділено чоловікові 0,80 гектара для ведення сільськогосподарських робіт. Насправді, там було викопано сажавку, грунт продано. А через якийсь час ця «непридатна земля» уже продається за 130 тисяч доларів. Таких оборудок немало, нерідко оформляються вони на підставних осіб. Зрозуміло, що цьому сприяє і недосконале законодавство.
     Пригадується, в Світязі кілька років тому сільський голова Віктор Плейтух (тепер заступник голови райдержадміністрації) разом з депутатами прийняли рішення про передачу в оренду земельних ділянок під житлове будівництво. Збудував хату — отримуй у власність землю. Однак торік судом це рішення було скасоване, оскільки суперечить законодавству. Голова районної ради Ольга Сахарук вважає, що, можливо, таке рішення слід провести через місцевий референдум, ввести положення як регуляторний акт, оскільки зараз ділянки перепродуються три-чотири рази і в майбутньому молоді сім'ї, приїжджі спеціалісти не матимуть місця для будівництва.
     — Для того, щоб і посадовці, і депутати діяли прозоро, необхідно розробити схеми планування території, розмежувати землі державної і комунальної власності, якнайшвидше завершити розпаювання земель в районі, — вважає Ольга Петрівна. — На жаль, при формуванні районного бюджету на 2008 рік на сесії районної ради питання стосовно виділення коштів на схеми планування сільських рад не підтримав і сам голова райдержадміністрації.
     Депутат обласної ради Віктор Карпук також вважає, що на сесії районної ради необхідно повернутися до проекту розпаювання земель в Шацькому районі:
     — Наприклад, фактично як такого проекту по роздержавленню земель КСП «Україна» не має, бо його не підписав колишній голова кооперативу Федір Федорович Копитко, — мовив Віктор Карпук. — Із землекористування «випало» до 20 гектарів інвестиційно привабливих земель. Треба прислухатися до думки трудівників, а не гнути свою лінію. Тоді й на владу не буде нарікань.