П'ятнадцять років поспіль сільський ветеринарний лікар обробляла землю, яку поза її спиною приватизувала державний службовець обласного центру

Після закінчення Рожищенського зооветеринарного технікуму Марію Панасюк направили на роботу у село Боголюби, що поруч із обласним центром. З тих пір понад двадцять років жінка пропрацювала у тамтешньому радгоспі ветеринарним лікарем. Як молодий спеціаліст Марія дуже швидко отримала квартиру у радгоспному будинку. Там і мешкає донині зі своїм єдиним  сином Валерієм. Трохи пізніше, десь у 1983 році, радгосп надав їй земельну ділянку, на якій Марія вирішила зводити невеликий будинок.

– Але згодом я змушена була продати ту хатину, бо мій син саме вступив до вузу і нам були потрібні гроші, – зітхає Марія.

Річ у тім, що все своє життя вона прожила самітницею, бо батько її єдиного сина після розлучення мешкав у Луцьку і доволі рідко навідувався у Боголюби.

Тим часом у селі без городу виживати було важко. Ото й взяла Марія двадцять п'ять соток неподалік від ферми.

– Взяла біля ферми, бо мусила відмовитися від іншого, який був під лісом, адже дуже часто доводилося кидати роботу на городі і ходити на виклики, – згадує Марія і додає: – То прибіжать за мною, бо корова телиться, то ще з якоюсь проблемою...

Так і виживала, працювала на фермі і обробляла город, на якому хазяйнувала двадцять років поспіль.

– Одного дня на фермі брали кров у биків, і мене один із них вдарив рогом у голову, – каже Марія. – Що було далі, я не пам'ятаю, отямилася лише в лікарні.

Марія лікувалася довго, а після одужання отримала групу інвалідності. Але згодом повернулася на роботу і далі продовжувала працювати на своєму городі.

А незабаром радгосп взагалі наказав довго жити, і все змінилося. Земля відійшла до сільської ради, а одного дня до Марії підійшла новообрана голова Марія Якубовська.

– Вона запропонувала мій город віддати одному чоловікові, а мені взамін пообіцяла землю, що розташована ближче до села, – згадує жінка.

Марія тоді погодилася на таку пропозицію, тому і стала обробляти запропоновану ділянку. Обробляла і обробляє її жінка і донині.

– Тринадцять років тому у мене забрали лише половину мого наділу, але іншою я продовжувала користуватися, – пояснює Марія.

Користувалася, але цьогоріч, коли звернулася із заявою про приватизацію, раптом дізналася, що її наділ вже давно приватизований іншою людиною, яка хоч і не проживає у селі, однак отримала його під забудову як переселенка із чорнобильської зони, з Камінь-Каширського району. За волею долі новоспечена власниця вирішила будуватися у Боголюбах, бо переїхала із села Качин Камінь-Каширського району, звідки свого часу вибралася і сама Марія Панасюк.

– Цю ділянку Світлана Нагурнік отримала ще у 1995 році, а через три роки ми їй надали дозвіл на приватизацію, – пояснює голова сільської ради Марія Якубовська і додає: – А пізніше Нагурнік ту ділянку ще й приватизувала.

Приватизувала, але будувати на ній житло не поспішала. Не садила навіть городу, тому Марія Панасюк про це нічого не знала.

– Але ж як могли віддати землю, на якій був мій город, іншій людині? – обурюється нині пенсіонерка. – Якщо я обробляла ту ділянку, то й мала першочергове право на її приватизацію.

Сільський голова це заперечує і запевняє, що той масив, де був город Марії Панасюк, місцева влада давно вирішила віддати під будівництво.

– Можливо й так. Однак чому не надали іншої ділянки Марії Панасюк, город якої потрапив під цей масив? – перепитую.

– Не надали, бо Панасюк самовільно захопила той наділ, – відповідає сільська голова.

Але пані Марія стверджує зворотне і переконує, що ніяких наділів вона самовільно не захоплювала.

– Сільська головиха мені його сама дала, коли забрала ту землю, що біля ферми, – обурюється старенька.

У відповідь сільський голова Марія Якубовська заходилася переконувати, що Панасюк взагалі дуже нехороша людина. Мовляв така нехороша і скандальна, що вона (сільський голова) навіть не хоче спілкуватися з нею. Згадала представник тамтешньої влади і про інший наділ, що надавався Панасюк під лісом і який начебто пенсіонерка колись продала за тисячу гривень.

– А скільки ділянок продала чужим людям сільський голова? – і собі не вгаває бабуся.

За її словами, у Боголюбах швидше може отримати наділ хтось чужий, аніж місцевий. Мовляв дають тим, кому хочуть, на власний розсуд і за окрему плату. Тому з такою, як вона, навіть говорити не бажають.

Говорити не бажають і розповідають, що Марія Панасюк начебто просто звикла все видирати нахаляву. Навіть луцьку квартиру свого колишнього чоловіка після його смерті поділила, хоч не гляділа його ні дня.

– Частину тієї квартири успадкував мій син, бо це ж був його батько, – захищається Марія. – Але до чого тут та квартира, коли в мене претензія інша: чому моя земля раптом виявилася не моєю?

Сільський голова Марія Якубовська запевняє, що та земля ніколи не належала Панасюк. І хоч вона п'ятнадцять років поспіль її обробляла, але навряд чи хтось з людей у селі зможе це підтвердити.

Не те що не зможуть, швидше не схочуть заперечувати того, що каже сільський голова. Бо сільський голова завжди правий. Як підеш проти неї, то завтра можеш забути і про свої наділи. Чи не так?

Олена МОРОЗ.
Фото Миколи ДАВИДЮКА.