Просто.Луцьк.UA

І Кубок УЄФА у Луцьку таки побував!

На зміну винесеній у заголовок уболівальницькій кричалці часів ще луцького «Торпедо» прийшли на стадіон «Авангард» нехитрі «Волинь» – чемпіон!» чи «Волиняки, вперед!» А пам'ятаєте, як під час футбольного матчу один із найгорластіших уболівальників по черзі перераховував радянські та європейські команди, сектор, почувши назву того чи іншого клубу, кричав: «Ні!!!», і лише після того, як отой найгорластіший прокричить назву команди улюбленої, дружно вигукував «Так!!!»? У випадку із командою, капітаном якої є лучанин Анатолій Тимощук, «Ні!!!» було сказане таким європейським клубам, як ліверпульський «Евертон», «Вільяреал» (Віла-Реал), «Олімпік» (Марсель), леверкузенський «Байєр», мюнхенська «Баварія», «Глазго Рейнджерс» та іншим менш титулованим: грецькій «Ларісі», «АЗ» Алкмаар, – саме ці команди на шляху до кубка Об'єднання європейських футбольних асоціацій пройшов санкт-петербурзький «Зеніт». Двадцять років тому (та що там двадцять – два роки, рік тому!) ніхто не вірив, що кубок УЄФА таки прибуде до Луцька. Минулої середи його привіз до обласного центру Волині капітан команди – володаря кубка УЄФА, колишній капітан донецького «Шахтаря» і гравець луцької «Волині» Анатолій Тимощук. У луцькому готелі «Залєскі» і відбулося його спілкування з журналістами.

Про Адвоката. Наставник санкт-петербурзького «Зеніта» Дік Адвокат справедливий до гравців, до усіх ставиться однаково. «Ми ж, у свою чергу, прагнули максимального результату, і саме тому спочатку виграли чемпіонат, а потім – суперкубок Росії і, нарешті, цей трофей – кубок УЄФА. Це заслуга тренера і гравців».

Про команди Луческу, Блохіна і Михайличенка. Михайличенко плідно переглядає молодих гравців: «Зараз у збірній відбувається омолодження складу». Блохін як тренер вимагав передусім дисципліни та самовіддачі. Луческу пропонує тактичні дії, детально вивчивши слабкі і сильні сторони суперника.

Про зіркову хворобу і появу у Луцьку кубка Ліги чемпіонів. Тимощук вважає, що ніколи не хворів на зіркову хворобу і не захворіє нею. «Головне, – повторюється Анатолій, – ставити максимальні завдання». А якщо «Зеніт» виграє ще й Лігу чемпіонів, то кубок Ліги чемпіонів до Луцька також обов'язково приїде.

Про те, як прийняли російські уболівальники. «Я виходив на футбольне поле, щоб довести, що я приїхав у цей клуб, щоб віддати усього себе. Те, що я робив, не могло залишитися непоміченим».

Про те, чи слідкує за виступами «Волині». Анатолій Тимощук зізнався, що в основному робить це за посередництвом спілкування з татом і друзями, котрі в Луцьку мешкають. «Якби «Волинь» грала у вищій лізі, я б мав набагато більше змоги слідкувати за нею і чемпіонатом України».

– «Волинь», твій перший клуб, отримала частинку коштів за твій перехід із «Шахтаря» до «Зеніта». Чи перепало щось твоєму першому тренеру Володимиру Байсаровичу?

– Я не знаю. Але дуже хотів би, щоб частина цих коштів пішла на розвиток дитячо-юнацького футболу, щоб були побудовані штучні чи натуральні газони, щоб діти могли з великим задоволенням працювати, тренуватися, досягати успіхів.

Про автомобіль, придбаний за гроші від виграшу Кубка УЄФА, Тимощук сказав: «Це – чутки».

Про «Шахтар», його поразки у євротурнірах та інтереси футболіста. «Коли гравець ставить свої інтереси вище інтересів команди, то це не дуже добре. Усі мають працювати як одне ціле».

Поради від Тимо­щука маленьким футболістам такі: «Працювати, працювати, працювати, незважаючи на усі перешкоди. Найголовніше – це робота. Якщо людина працює, їй все вдається».

Про колекцію ікон. «Учора (тобто минулого вівторка. – Авт.) придбав ікону Скорботної Божої Матері». Нині ікон у подружжя Тимощуків більш як сотня.

Про шанси збірної Росії і уболівання за когось на чемпіонаті Європи. «Росіянам потрібно зорганізуватися і грати саме за рахунок доброї організації. Думаю, що їм під силу вийти з групи». З іспанцями та греками Росія може грати на рівних, а слабкі сторони шведів росіянам показала збірна України. «У багатьох командах грають мої друзі, і буду вболівати не за якусь конкретну команду, а саме за них».

Про прапор України після перемоги у фіналі Кубка УЄФА в Манчестері і про патріотів у збірній України. «Я нікого не рекламував. Україна – це моя Батьківщина, вона завжди в серці, а ті почуття просто вийшли зсередини».

Тепер про різні цікавинки.

Схід і Захід – разом. Луцьк, на жаль, став далеко не першим, а аж четвертим українським містом, яке побачило кубок УЄФА. Але примітно, що обласний центр Волині потрапив до одного списку міст із такою футбольною столицею, як Київ, що уже бачив і Кубок володарів кубків УЄФА, і Суперкубок УЄФА, і кубок Ліги чемпіонів, але кубок УЄФА у Києві побував усе-таки практично в один день із Луцьком. Спочатку захисник санкт-петербурзького «Зеніта» Олександр Горшков привіз його до Луганська, потім Тимощук побував із цією срібною чашею у Донецьку та Києві, а з Києва вертольотом відлетів до Луцька. Таким чином кубок УЄФА повністю перетнув Україну зі сходу на захід.

Остання поїздка Тимощука до Луцька відбулася три роки тому.

Ні на мить не зводили очей із кубка УЄФА двоє озброєних сек'юріті зі служби безпеки «Зеніта».

Анатолій Тимощук продовжує навчатися в аспірантурі Луцького інституту фізичної культури та здоров'я Волинського національного університету імені Лесі Українки. Після закінчення футбольної кар'єри він обов'язково продовжить залишатися у футболі. Можливо як тренер.

Тимощук стане почесним громадянином міста Луцька. Про це під час перебування футболіста у Луцьку заявив міський голова Богдан Шиба. Зі слів Богдана Шиби, відповідне розпорядження він уже підписав та висловив сподівання, що таке рішення підтримає і найближча сесія міськ­ради. Завдяки президентському Указу Анатолій уже став заслуженим працівником фізкультури і спорту України і отримав вищу нагороду «За заслуги». У Росії він отримає звання «Заслужений майстер спорту».

І трішечки моралі. На зміну винесеному у заголовок вислову стадіонами України гуляють примітивні кричалки на кшталт «Гей, «Шахтар» донецький, гей, гей!», а на зміну волинській молоді, котра прагне реалізувати себе через спорт і уособленням якої став Анатолій Тимощук (і може стати, наприклад, любешівець Тарас Михалик), приходять, схоже, юнаки і дівчата, для яких самореалізація – напитися та обпаскудити місто під час і після випускного вечора. Стільки п'яних випускників, як цього року, Луцьк, здається, ще не бачив ніколи…