Перший день свята, себто вчора, пройшов у веселому настрої, і не без вражень.  Основне враження - шо все таки на районній місцевості свята мають свій колорит, ше й такий, шо обично обертається зранку бодуном...

От скільки вчора зустрів тут знайомих, і по телефону зідзвонювався з старими друзями, то як зговорилися  - "ну шо? по сто грам?".. Весь ритуал зустрічі перетворюється в остограмлення! Ужоснах...

Сама зустріч проходить напрочуд риторично - господарі по пригоду гостя мотаюця, як навіжені, в клопотах по накриттю стола, наливанню пляшки, жаренню катлєт і т.п. Враховуючи, шо тут, як правило, столи накривають серйозно, мінімум 5 блюд, плюс нарізана ковбаса і кампот - то процес доволі довгий... Потім сідаємо пити, і в процесі бухання і закушування, з чавканням і ковбасою в зубах відбувається "общєніє".

Потім, согласно рітуалу, всім розказуємо - "О, вчора з Ваською посиділи... Три пляшки на двох, прікінь!!! Ні хуя не помню, як розійшлися..."

Ядрьонбатон, янімагу...

А-а-а, ше така хохма - кажу "Нє, не хочу", в атвєт получаю - "Не хоч зі мною випити? Ти шо, на мене обіжаєся?" або "Шо, не можеш мене уважити - зайти на сотку?"

Другим "коллєгам" кажу - "Нє, не пью", а атвєт получаю таке понімающе - "А-а-а.. Понімаю... Лічися! А шо лічиш?". Бля-я-я!!!

Оце народні традіції і народні ценнності.

Отак і пройшов перший день свята.