СЕРЦЕ, ВРЯТОВАНЕ КАРДІОХІРУРГАМИ
     Воно безвідмовно б'ється у грудях лучанина Зіновія Павловича Петрика після того, як три роки тому його «підремонтували» фахівці кардіохірургічного центру обласної клінічної лікарні.
     
     
     Галина СВІТЛІКОВСЬКА
     
     Операція на відкритому серці. Кардіохірурги, зазвичай, зауважують, що правильніше писати «операція із застосуванням апарату штучного кровообігу». Але для нас, не фахівців, перший варіант більш промовистий і вражаючий. Можна уявити своє серце в руках хірурга, який, відновлюючи живлення цього органу, проводить, наприклад, шунтування, пускаючи кровотік в обхід закупорок на судинах, вшиваючи здорові відрізки судин, взяті, скажімо, з вашої ноги. Саме таку операцію переніс Зіновій Павлович, кремезний, бадьорий чоловік, якому з вигляду ніколи не даси 78 років.
     — Спочатку йшла мова про три місця закупорок дрібних судин, але коли кардіохірург оперував, то зауважив потребу в ще одному, четвертому шунті,— розповідає Зіновій Павлович.
     Завдяки їм чоловік сьогодні живе повноцінним активним життям, не зменшуючи його напруги. Порядкує на дачі, навесні усе гілляччя, обрізане з дерев, порубав. У свято й чарочку піднімає в колі родини та друзів. Любить попаритись в сауні.
     — Був би працездатного віку — міг би сміливо повертатися на роботу,— каже Зіновій Павлович, шкодуючи тих людей, хто роками ходить під страхом інфаркту, але не може зважитись на операцію.
     Чи було легко самому прийняти таке рішення? Зіновій Павлович стверджує, що звик вірити лікарю і вірити в лікаря. Просто, щастило на справжніх професіоналів. Першим був сільський фельд шер у рідному селі на Чернігівщині — Степан Верьовка, рідний брат знаменитого засновника хору. Згодом, працюючи на Волині, пощастило познайомитись з ще одним сільським медиком-самородком Олександром Васильчуком з села Мок рець Турійського району. Оскільки міцним здоров'ям Зіновій Петрик уже з молодих років не міг похвалитися — часто лікувався в авторитетних лікарів обласної лікарні.
     — За вдачею я себе називаю «приймачем стресів». Завжди брав усе до серця. Бувало, на роботі з підлеглими часом треба різко поговорити — потім сам собі місця не знаходжу, муляє щось на душі. А стресових ситуацій в моєму житті було багато. Через це й «розжився» на ішемічну хворобу, згодом поставили діагноз «стенокардія». Лікар-терапевт Зоя Федорівна Фурцева, яка років п'ятнадцять стежить за моїм здоров'ям, першою заговорила зі мною про необхідність звернутися до кардіохірургів,— згадує наш співрозмовник.
     І завідуючий відділенням кардіохірургії обласної клінічної лікарні Андрій Володимирович Судус, який оперував Зіновія Павловича, підтримує свого колишнього пацієнта в тому, що дуже багато залежить від професіоналізму дільничних терапевтів, кардіологів на місцях. Саме вони повинні вміти розпізнати стенокардію, скерувати хворого на консультацію в центр кардіохірургії.
     — Чому переважна більшість наших пацієнтів з інших областей? З Рівного, Тернопо ля, Одеси, Дніпропетровсь ка... З 200 хворих, яким було проведено шунтування, лише 35 — з Луцька. Біда в тому, що люди мало обізнані, чим загрожує стенокардія, як можна попередити інфаркт. А лікарі часто починають розмову з іншого — з'ясовують фінансову спроможність хворого. Насправді ж, лише невелика частина наших пацієнтів повністю сплачує всі витрати на операцію. «Чорнобильцям» допомагає їхній Фонд, працюючим — часто виділяють кошти їхні підприємства, організації, пенсіонерам, буває, знаходимо спонсорів. То ж ми чекаємо від лікарів у поліклініках професійнішого підходу, — з вболіванням говорив Андрій Судус, молодий, але вже досвідчений і авторитетний кардіохірург, кандидат медичних наук.
     Півроку тому цей лікар був на стажуванні у Філадельфії. З почуттям «білої заздрості» згадує про рівень профілактичної роботи в США. Демонструє знімки, зроблені в Музеї серця, де відвідувачам наочно показують, як влаштований цей орган, як позначаються на його роботі ті чи інші патології, які є способи допомогти. Тому й хворі усвідомлюють, що пройти детальне інвазивне обстеження — коронарографію — означає, років п'ять жити без страху перед інфарктом.
     Якщо брати за американськими мірками, то, виходячи з кількості населення й поширеності серцево-судинних захворювань, на Волині слід щороку проводити до трьох тисяч втручань на серці. Це — інвазивні та електрофізіологічні обстеження, безкровні операції стентування, постановка стимуляторів, операції із застосуванням апарату штучного кровообігу. Насправді ж, лише невеликий відсоток хворих волинян, які мають таку потребу, проходить через найсучасніше обладнання, руки досвідчених фахівців кардіохірургічного центру обласної лікарні. А, отже, реальна мож ливість знизити рівень смертності та інвалідності від серцевих недуг не використовується в повній мірі.
     — Нерідко ні кардіограма, ні ультразвукові дослідження не дають змоги виявити певні патології серця. Тому якщо у людини є такі фактори ризику, як підвищений артеріальний тиск, звичка палити, зайва вага, малорухливий спосіб життя, якщо є спадкова схильність до серцево-судинних захворювань — слід проявити пильність. Особливо, якщо відчуваєте тиснучий біль за грудиною, — застерігає Андрій Володимирович.
     Наш гість — Зіновій Павлович Петрик — один з 400 пацієнтів відділення кардіохірургії, яких прооперовано з використанням апарату штучного кровообігу за п'ять років, відколи цей апарат є в розпорядженні наших фахівців. Зіновій Павлович каже, що мав змогу скористатися допомогою польських чи німецьких кардіохірургів, але звернувся до луцьких. Жартує, що за понад тридцять років проживання на Волині переконався: поліщуки — люди мудрі, добросовісні і добрі, таким можна довірити своє здоров'я. Довірився — і не шкодує