Просто.Луцьк.UA

Родину протоієрея Олега Ведмеденка, відомого на Волині проповідника й богослова, настоятеля незалежної православної релігійної громади «Христового Воскресіння» можна щовечора застати біля річки. Шлях до здоров'я — смирення і аскеза, переконаний глава цієї родини
     
     
     Галина СВІТЛІКОВСЬКА
     
     
     -Гартувати тіло корисно, але цього замало для того, щоб бути здоровим. Виполюючи бур'яни, не можна зривати лише їхні вершки, треба корчувати коріння. Коли відчуваємо біль, з уст зривається: «О, Господи!», а далі: «Господи, за що?». Хвороба — це гіркі ліки, які спонукають нас змінитись внутрішньо, задуматись про своє духовне здоров'я,— говорить отець Олег Ведмеденко, не приховуючи, що й сам прийшов до Бога через недугу, страждання, страх «неготовності до смерті».
     Йому не було ще й тридцяти, коли лікарі запідозрили онкозахворювання. Стомився оббивати пороги лікарняних кабінетів, тим більше, що лікування не давало бажаного ефекту.
     Хотілось жити, працювати, мріяти про майбутнє. Підростав маленький син. Успішно складалась професійна кар'єра: прийшов після інституту інженером аеродромної служби, а через кілька років став заступником директора Луцького аеропорту. Здавалося, чого ще бажати? А тут ця страшна хвороба.
     Здав аналізи, які мали або підтвердити, або спростувати смертельний діагноз. Час очікування, коли вирішувалося питання життя і смерті, став переломним у долі чоловіка. Була ніч катарсису, духовного очищення, коли він, досі абсолютно світська молода людина, що не відзначався глибокою вірою, словами щирої молитви спілкувався з Богом. «Господи, дай мені шанс!» — просив, каючись, усвідомлюючи, що досі жив неправильно, сповідував не ті цінності. Тоді вперше й відчув щастя примирення і єднання з Богом, яке досягається через смирення, зрозумів, що саме у цьому криється істинний смисл буття.
     Після тієї ночі йшов до лікарні без страху. Діагноз не підтвердився, йому було даровано життя. І перше, що зробив після втішної розмови з лікарем,— придбав Біблію. З того часу, з 1990 року, й не розлучається з Книгою книг, досліджуючи Слово Боже усе глибше й глибше, несучи його людям. Згодом вступив до духовної семінарії. Вчився заочно і працював. Доля знов поставила перед вибором: «сватали» на директора Луцького аеропорту. Відмовився, бо тепер відчував своє покликання в іншому.
     — Не скажу, що я мріяв обов'язково стати священиком, одержати парафію. Мені хотілося відкрити Біблійну школу, хотілося проповідувати, нести людям те, що пізнавав сам як богослов. Серед багатьох інших, розробляв я і тему «Чому ми хворіємо, або як стати здоровим?». Це те, до чого я прийшов і на основі власного досвіду, і на основі вивчення Слова Божого, духовної літератури, життєписів святих отців,— розповідає отець Олег Ведмеденко.
     На його тверде переконання, найперше слід усунути духовну причину хвороби. А для цього необхідно усвідомити власну гріховність та недосконалість, покаятись, навчитись прощати, довіритись Господу. Мобілізувати внутрішні сили організму допоможе аскеза — молитва, піст, стриманість у всьому. Смирення — шлях до духовної енергії благодаті, аскеза — засіб її здобуття,— таку формулу здоров'я вивів наш співрозмовник.
     За цією формулою живе він сам, його родина. Окрім визначених постів, отець Олег Ведмеденко влаштовує собі щотижня добу очищувального говіння, коли зовсім обходиться без їжі. Обов'язковим вважає і тісний контакт з природою, яка живить нас енергією. Ось уже п'ять років вони разом з матушкою у будь-яку погоду йдуть до Стиру, щоб зануритися в живу воду річки. Взимку — вдвох, як потепліє, беруть і синів.
     — Буває, зимою увечері йдемо з ліхтариком, бо вже темніє, а ще й хуртовина, вітер. Але пірнеш у воду, пройдешся босоніж по снігу, помолишся на свіжому повітрі — і наче й не було втоми, наче знову тобі вісімнадцять. А навесні ми любимо відпочивати в Гаразджі на дачі, походити по лісі. Маю там свої стежки, улюблені місця. Буває, забудешся в молитві серед такої краси, пташки ледь не на плечі сідають. Зворушує це все до сліз, сповнює душу щастям, відчуттям гармонії з природою. Нема змоги вирватися з міста -зробіть пішу прогулянку, зарядку, бо без фізичної активності здоров'я не відновити,— радить отець Олег Ведмеденко.
     Аскетичний режим дня, внутрішня аскеза, самодисципліна: хочеться сказати зайве — стримайся; хочеться з'їсти більше, ніж потрібно — прояви волю; затягує суєта, пристрасть, пожадливість — звернися до молитви. Ще одна настанова — не випромінювати зло, відмовитися від споживацької психології. Цьому навчає протоієрей Олег Ведмеденко і вірних незалежної православної релігійної громади «Христового Воскресіння», будучи її настоятелем, і слухачів Біблійної школи духовного вдосконалення. Щонеділі о 17-ій годині в актовому залі готелю «Профспілковий» збираються люди, які хочуть глибше зрозуміти Слово Боже, шукають відповіді на запитання, що їх хвилюють.
     — У нас дуже щира, добра атмосфера. Діє в громаді «група здоров'я». З часів перших християн завжди при храмах були цілителі, наділені даром Духа Святого, які лікували покладанням руки. Нині, на жаль, у церквах цю традицію втрачено. А ми її відновили. Є у нас сестра Зінаїда, яка має цілительські здібності, її руками Господь допоміг багатьом людям. У тому числі й мені, нині я вже й не згадую про виразкову хворобу, що мучила з молодих літ. Якщо цілитель спонукає хворого до переосмислення його поведінки, життя, до внутрішньої зміни — то це цілитель істинний. Нині ж, на жаль, є чимало тих, хто, оволодівши прийомами магії, дбає лише про свою кишеню, заробляє на чужій біді. Їх краще обминати,— радить отець Олег Ведмеденко, не заперечуючи однак сили справжньої народної медицини, що має тисячолітню історію.
     Спілкується з людьми протоієрей Олег Ведмеденко і через свої книги, статті, виступи у засобах масової інформації. Радий, що пішов його шляхом і старший син Павло, який навчається в духовній семінарії. Як і кожен батько, прагне бачити синів щасливими, здоровими, успішними. Переконаний, виховувати дітей треба власним прикладом. Тому і йдуть Ведмеденки усією родиною і на Богослужіння, і у Біблійну школу, і в храм природи — на берег річки.