Поїздка в Ізраїль — багата враженнями і не без моралі
     
     
     Степан САЧУК, заслужений журналіст України
     
     ЯКЕ БАГАТСТВО ІЗРАЇЛЬ ПОДАРУВАВ СВІТУ?
     Президент у ході зустрічі постійно підкреслював ті об'єктивні обставини, які ставлять Ізраїль у нерівноправне становище в конкуренції із провідними державами,— це вороже оточення, обмеженість природних ресурсів, зокрема, нафти і газу, та несприятливі умови для сільського господарства. Але все це, наголошував він, аж ніяк не є підставою, щоб не будувати сильну національну економіку, відводити собі аутсайдерське місце. Навпаки, як висловився Шимон Перес, «ми повинні бути сильними і організованими настільки, наскільки це вимагає масштаб проблем, які стоять перед країною». Він навіть влучно підмітив той негатив, який приходить разом із нафтовим багатством. Воно, це дароване природою багатство, людей розбещує і робить їх більш лінивими. А крім того — сильно забруднює природу. Він навіть поділив держави на святих і нафтових.
     В Ізраїлі проводять велику роботу, аби різко зменшити залежність від нафти. Тут уже створили автомобіль на сонячних батареях. Сонячну енергію все ширше використовують у побуті. На багатьох будинках ми бачили пристрої, за допомогою яких сонце обігріває і освітлює житло.
     — На мою думку, ми подарували світу,— зазначив президент,— одну дуже важливу якість, одне нічим не заміниме багатство — бути завжди невдоволеним досягнутим, прагнути більшого. Ця якість грунтовно закладалась в єврейського народу з часів Мойсея. Тому-то наші люди нещадно критикують владу, уряд за недоліки, хоч в душі і серці дуже люблять свою країну, гордяться нею.
     Шукаючи своє достойне місце в глобалізованому світі, Ізраїль зробив ставку перш за все на науку.Тут найбільше вчених у світі, як влучно висловлюються, на один квадратний кілометр. Висунуто завдання стати світовою науковою лабораторією. Вчені з усіх-усюд приїжджають в Ізраїль і відкривають свої дослідницькі центри. Як це різко контрастує із нашою українською дійсністю. Ми не тільки не приваблюємо кращих умів, вони, на жаль, втікають з країни.
     Ставка на науку, на інтелект в Ізраїлі відчувається всюди. У сільському господарстві, де режим живлення і поливу визначаються з допомогою комп'ютерів, завдяки чому економія води досягає сімдесят відсотків, в інших сферах виробництва і в армії, де все будується на інформаційних технологіях. А найбільшою мірою це відчувається, напевне, у сфері охорони здоров'я, у медицині. Як повідомив Шимон Перес, сорок відсотків найновішого медобладнання світу (у це важко повірити) зосереджено в Ізраїлі. Він висловив дуже цікаву думку: найменш інтелектуальний режим — комуністичний. «Нам повезло в тому,— зазначив Шимон Перес,— що ми одержали високоосвічену інтелігенцію, не маючи неінтелігентного ладу».
     В Ізраїлі дуже велику увагу приділяють вихованню і навчанню молоді. Відповідні державні органи постійно опікуються тим, щоб діти, юнаки і дівчата з самих низів доростали до найвищого рівня, який повністю відповідав би сучасному рівню інформаційного суспільства та комунікацій. Молодь в країні дуже активна, молодіжний рух представлений широкою сіткою добровільних організацій, які є ініціаторами багатьох патріотичних справ, спрямованих передусім на підготовку до захисту Вітчизни.
     Мимоволі виникало питання: а хто у нас на державному рівні системно і цілеспрямовано займається вихованням підростаючого покоління? Чи є у нас взагалі молодіжна політика? На жаль, наша молодь залишена сама на себе. І ми знаємо, чим це обертається, якими негативними явищами — масового поширення серед юнаків і дівчат набуває пияцтво, наркоманія, злочинність.
     Дуже тепло приймали нашу парламентську делегацію в кнесеті (ізраїльському парламенті). Спочатку відбулася зустріч, так би мовити, у вузькому складі — між самими депутатами обох країн. Потім в один із просторих залів кнесету прийшли представники українського земляцтва, які мають наше громадянство, — учасники війни, чорнобильці, ті, хто служив в Афганістані.
     Якщо депутати вели мову головним чином про розширення контактів, розвиток співробітництва між нашими країнами у різних сферах, то ізраїльські громадяни України висловлювали те, що їм болить: що їх друга батьківщина про них забула. Вони не користуються правом на українські пенсії і пільги, хоч Росія і навіть Білорусь ці питання успішно вирішили. Не про суми пенсійного забезпечення йдеться, зазначали вони, бо вони тут нічого не значать, а про ставлення держави до людей.
     Дуже прикро, відверто кажучи, було це чути представникам української делегації. Бо й справді — наш рівень пенсій за ізраїльськими мірками мізерний, та й для нас ці суми нічого не значать. Йдеться про речі куди важливіші — про імідж і авторитет України у світі. Тим більше, що євреї немало зробили для зміцнення нашої країни. Член парламентської делегації Володимир Карпук навів цікавий факт — виявляється, в Україні жили і працювали у свій час сорок лауреатів Нобелівської премії.
     І депутати, і всі учасники зустрічі віддавали належне нашій країні і нашим людям за добре ставлення до євреїв, особливо за прояви гуманності, численні приклади порятунку, пов'язані з великим ризиком, під час Холокосту. Серед українців немало тих, хто носить запроваджене Ізраїлем звання Праведника світу. Але в той же час їх прикро вражають антисемітські випади з боку певних сил. У цьому зв'язку називалась горезвісна Міжрегіональна академія управління персоналом, де антисемітизм процвітає буйним цвітом.
     І під час зустрічі з президентом, і в кнесеті відзначали плідні стосунки та співробітництво між нашими державами. Зокрема, у сільському господарстві, в медицині. Українські ракети виводять на орбіту ізраїльські супутники зв'язку. Ізраїль бере активну участь в підготовці нашої країни до Євро-2012, зокрема, у будівництві доріг, сучасних готелів.
     Народні депутати Володимир Карпук і Віктор Корж проявили велику заінтересованість до розвитку співробітництва в медицині, в організації охорони здоров'я. В Ізраїлі тут справді є чому повчитися.
     Є чому повчитися нам в Ізраїлі і в організації парламентської роботи. Хоча під час відвідання сесійного засідання кнесету нас вразило те, що зал був порожній, у ньому я не нарахував і десяти депутатів із 120 за штатним, так би мовити, розписом. Як нам розповіли ізраїльські депутати, відвідання сесійних засідань мало кого хвилює. І це не позначається негативно на ефективності парламентської діяльності. Велика робота тут здійснюється у комісіях, отож, у зал виносяться добре підготовлені документи. А для прийняття їх абсолютної більшості голосів, як у нас, не потрібно. Достатньо простої більшості.
     Теоретично, отже, можливий такий варіант: якщо у залі три депутати і два з них проголосують за якийсь закон, він вважається прийнятим. Хоча на практиці, звичайно, такого не буває. Я не втримався і кинув репліку: «У нас при такій демократії натворили б стільки безглуздя, що толку ніхто б не добрав!». І без цього у нашому парламенті безглуздя вистачає. А в Ізраїлі дивна, на перший погляд, демократична норма вважається цілком доцільною і діє безвідмовно. Але для цього, очевидно, потрібно насамперед, щоб суспільство стало цивілізованим, а депутати відчували велику відповідальність. Інакше не допомагає ні більшість, ні коаліція, ні опозиція, ні право вето. Все це у нас тільки ще більше ситуацію заплутає, а справжнього діла не видно.
     Тепло вітаючи українську парламентську делегацію, голова кнесету Далія Іцик, зокрема, сказала:
     — Україна торкається найбільш чутливих струн життя єврейського народу. Вона залишила глибокий слід у багатьох поколіннях. Більше тисячі років на українській землі росла і розвивалася прекрасна єврейська громада. Серед її синів — гіганти релігії, вчені, поети, художники і державні діячі. Звичайно, я не можу перерахувати їх усіх, однак назву таких видатних особистостей, як Бааль Шем-Тов, Леві Іцхак із Бердичева, Шолом Алейхем, Хаїм Нахман Бялик, Шауль Черніховський і багато інших. Із державних діячів, вихідців з України, належить особливо відзначити президентів Ізраїля Іцхака Бен-Цві і Єфраїма Кацира, а також прем'єр-міністрів Голду Меїр, Моше Шарета і Леві Ешколя.
     Наші держави сповнені гарячого бажання зберігати і розвивати дуже широку сітку двостороннього співробітництва. І ваш візит внесе свій вклад у зміцнення цих взаємовідносин.
     Варто відзначити ще одну важливу обставину, яка має безпосереднє відношення до зміцнення наших зв'язків і співробітництва. На зустрічі народних депутатів у кнесеті серйозно розглядалося питання про впровадження безвізового режиму між нашими країнами. Видно було, що це знаходить взаємну підтримку і розуміння, а отже — і добру перспективу позитивного вирішення.