Просто.Луцьк.UA

За рік у віддаленому селі Завидів Іваничівського району вдруге оновилась ікона
     
     Алла ЛІСОВА
     
     Шістдесятирічна мешканка села Надія Шумик виявила це справжнє диво в своїй колишній хаті. Там проживав її син Віктор, який, на жаль, будучи інвалідом афганської війни, передчасно пішов з життя.
     Так трапилося, що пані Надія змушена була доглядати свою стареньку маму в іншій хаті, розміщеній під гаєм. За місяць перед Великодніми святами жінка вирішила піти на своє колишнє обійстя, аби трохи навести порядок. Тільки переступила поріг кухні — як в очі впала пожовкла, місцями потемніла ікона «Тайна вечеря» в чорній дерев'яній рамці. Мимоволі вирвалось, звернене до образу:
     — Господи, а що я з тобою буду робити? Як я тебе маю почистити?
     Цієї ж ночі жінці приснився дивний, але, як виявилось, віщий сон. Буцімто розміщена над дверима кухні ікона з образами святих набула прекрасного золотистого кольору. Рано-вранці господиня поспішила «під гай», глянула на образ — і обімліла: «Тайна вечеря» сяяла, як новенька. Майже місяць спостерігала за нею, зверталася до образу тихцем, ніби боялась сполохати якусь невидиму силу. Через деякий час обережно познімала довкруж павутиння — і тоді покликала сусідку. А та, глянувши, аж сплеснула від подиву руками і негайно повідомила місцевому священику Володимиру Лапінському.
     Під час зустрічі в стінах сільського храму пані Надія детально розповідала про незвичайне перетворення «Тайної вечері», де вона знаходиться від передвеликодньої п'ятниці — дня винесення Плащаниці. Повідала ще й про таке. Десь за рік до смерті її нині покійному сину незнайомий німий чоловік подарував хрестик. Коли Віктор пішов на урочистість з нагоди Дня Перемоги, то раптом виявив, що його не стало. З незрозумілих причин повернувся додому дуже хворим. Згодом згуба, лише розірвана на три частини та потемніла, знайшлася, але після того син хрестика не носив. А пані Надія, коли минув майже рік після його смерті, якось знайшла в синовому ліжку його оберіг. Хрестик виблискував... як новенький. Це, на думку жінки, був своєрідний знак перед оновленням ікони.
     Невидима сила після того ще не раз керувала її діями. Тепер вона, заходячи до хати, де оновилась «Тайна вечеря», свій погляд мимоволі звертає до кількох образів, що лишилися, говорить з ними, як з живими. Серед них — Божа Матір. На ній теж з'явились окремі ознаки оновлення.
     — Ікона «Тайна вечеря», яка перейшла у спадок ще від моїх батьків, пережила дві війни, весь цей час охороняла нашу хату. Знаю, що від вибухів повилітали в домі віконні шибки, стеля посипалася, а вона залишилася непохитно висіти над дверима кухні. Не знаю, на добре чи на погане стаються такі дива, — задумливо каже сільська жінка і пильно дивиться на священика, чекаючи від нього якогось підтвердження.
     — Вдруге оновлена ікона в нашому селі — це, на мою думку, прояв великої Божої благодаті, — розмірковує отець Володимир, настоятель храму Івана Богослова в селі Завидів. — Тому як тільки ікона потрапила в нашу церкву, біля неї відразу відправили молебень до Ісуса Христа, службу Божу. Впродовж багатьох днів люди підходили і прикладались до образу, звертали до нього свої молитви. П'ятнадцять років тому, коли ще навчався в семінарії, мені явився Ісус Христос. Можливо, десь і тут існує якийсь невидимий зв'язок...
     Залишаючи святу обитель, підійшла ближче до встановленої у центрі святині — оновленого образу «Тайної вечері». Ікона не лише сяяла позолотою, а й, без перебільшення, гріла якимось особливим теплом. Якби не чорна, деінде поточена шашелем рамка, то можна було б впевнено говорити, що її щойно принесли з вітрини магазину, а не зі старенької сільської хати..